top of page
Якщо дитина не хоче їсти...
Апетит — бажання їсти, позив до їжі
Апетит— приємне відчуття, пов'язане з
майбутнім споживанням їжі
«Чому все ж таки дитина відмовляється від
смачної, корисної й необхідної їжі?»
Від чого залежить апетит?
1. Індивідуальні особливості обміну речовин властиві й дітям, і дорослим. Це кожний може підтвердити, зважаючи начисленні побутові приклади. Здебільшого має значення не скільки їжі дитина з'їла, а скільки зі з’їденого засвоїться і на скільки вистачить цього «засвоєного».
2. Інтенсивність вироблення гормонів. Процес зростання не рівномірний. На першому році життя, у підлітковому віці, гормон росту, гормони щитовидної й паращитовидної залоз, статеві гормони виробляються в більшій кількості, дитина активно зростає, підсилюється апетит. Інтенсивність росту залежить і від генетичних особливостей.
3. Рівень енерговитрат. Харчування, по суті, переслідує дві глобальні мети: по-перше, забезпечити організм речовинами, необхідними для зростання й нормального функціонування внутрішніх органів; по-друге, покрити поточні витрати енергії, обумовлені, насамперед, руховою активністю. Тут усе цілком очевидно — чим більше дитина витрачає енергії, тим кращий має апетит.
Спосіб життя. Із трьох перелічених факторів, що визначають виразність апетиту в здоровішої дитини, два зовсім не підпорядковуються батьківському впливу. Ми не можемо впливати ані на вироблення гормонів, ані на індивідуальні особливості обміну речовин, якби сильно цього не хотіли. Але регулювати енерговитратні — це однозначно в компетенції батьків.
Співвідношення інтелектуальних і фізичних навантажень, розпорядок дня, температурний режим — основні елементи, що характеризують таке загальновідоме поняття, як «спосіб життя». Цілком очевидно, що й споживання їжі перебуває в цьому переліку, а взаємозв'язок складових є дуже великим. Якщо здорова дитина відмовляється від їжі, то перше, із чого варто почати, - це скоригувати спосіб життя для того, щоб активізувати витрати енергії.
Класичні помилки. Дитина самостійно не може змінити спосіб життя. Це вимагає певних і чималих зусиль із боку батьків. Але, створивши всі умови для того, щоб дитина не витрачала енергію, родичі щиро засмучуються відсутністю в неї апетиту. І намагаються не брати до уваги очевидне, діючи в трьох напрямках: шукають у дитини хвороби, намагаються заспокоїти власну совість, нагодувавши її «за будь-яку ціну», і апелюють до норм.
Годування «за будь-яку ціну» — найпоширеніший спосіб розв'язання проблем з апетитом; батьківська фантазія здатна в цьому напрямку творити дива. Стратегічне завдання — зломити опір дитини, яка не бажає їсти, а тактичні прийоми — досить і досить різноманітні.
Сумною така ситуація є, насамперед, тому, що апетит — це ж не тільки бажання їсти, це поява самої можливості, готовності організму до перетравлювання їжі. Накопичилися шлунковий і кишковий соки, упоралися з роботою печінка й підшлункова залоза, звільнився від більшої частини з’їденого тонкий кишечник — от і апетит з'явився. А його-то саме й немає!
Наслідок очевидний — значна частина без апетиту з'їденого належним чином не перетравлюється й не засвоюється
Головний закон — кількість їжі є еквівалентною кількості витраченої енергії. Природа має універсальний механізм реалізації цього закону — апетит. Не можна керуватися інстинктами. Не можна годувати дитину тільки тому, що її родичі відчули потребу годувати. Не варто шукати хвороби. Не слід зводити їжу в культ. Дитина краще, ніж її родичі, знає, коли й скільки їй необхідно їсти.
Не метушіться! Облиште в спокої каструлі, медичні довідники й книги з дитячої кулінарії. Відірвіться від телевізора. Ідіть гуляти. Стрибайте, бігайте, дихаєте свіжим повітрям — це і вам піде на користь. Тільки, будь ласка, не згадуйте про їжу. Дитина сама згадає, можете не сумніватися. І все стане на своє місце. І ваше інстинктивне бажання наситити дитину не суперечитиме її природнім потребам.
Пам’ятка для батьків
Режим харчування дитини вдома
Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету дитячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.
Привчайте дитину:
- перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
- під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;
- після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.
Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.
Формуйте у дитини культурно-гігієнічні навички під час вживання їжі. Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним.
Обговорюйте з дитиною правила розпорядку, пояснюйте їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати у дитини культуру поведінки, розвивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:
- привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п’ють, ложкою їдять тощо);
- виховувати слухняність, пошану до дорослих;
- заохочувати висловлювати прохання;
- навчати словам ввічливості.
Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти перед вживанням обдавайте окропом для знищення патогенних мікроорганізмів.
У разі епідемії гострих кишкових інфекцій чи грипу обов’язково дотримуйтеся порад санітарно-епідеміологічних станцій.
Особливості харчування дитини
під час адаптації до умов дитячого садка
• Не варто змінювати стереотип поведінки дитини, зокрема і звички
харчування, в перші дні перебування в дошкільному навчальному
закладі.
• Не можна змушувати дитину їсти, якщо вона відмовляється, — це посилить негативне ставлення до нового оточення.
• Слід підсолювати порцію дошкільника невеликою кількістю солі, якщо вдома дитина звикла до більш солоної їжі. Згодом кількість солі можна зменшити до загального рівня. Така поступова адаптація дитини до смакових особливостей їжі в дитячому садку триває два-три тижні.
• На початку періоду адаптації батькам варто годувати дошкільни- ка сніданком вдома, спокійно і без поспіху.
• Нову для дитини страву варто вводити в раціон невеликими порціями. Ліпше покласти дитині меншу кількість їжі, а потім, за її бажанням, додати ще.
• Слід пояснити дитині корисність нової страви, що допоможе побороти її неофобію та сприятиме виникненню зацікавленості новою стравою:
поінформувати дитину щодо складу страви, способу її приготування, смаку та користі для здоров»я;
долучити дошкільника до розмови про страву чи її компоненти перед обідом;
порадити батькам приготувати вдома нову страву відповідно до меню дитячого садка.
• Дошкільника-новачка під час обіду можна посадити за стіл до дітей, які добре їдять. Уплив однолітків, роль наочного навчання та бажання наслідувати оточення позитивно впливатимуть на харчову поведінку дитини.
bottom of page